в Україні працює державна «гаряча лінія», спеціалісти якої допомагають українцям підтримати психічне здоров'я в умовах постійного стресу й емоційної напруги, спричинених війною. «Гаряча лінія» за номером 0-800-100-102 працює щодня з 10:00 до 20:00, дзвінки з України є безоплатними.

Посібник «Коли світ на межі змін: стратегії адаптації. Психологічна підтримка вчителів та дітей у часи війни» стане у пригоді вчителям, соціальним педагогам та психологам. Матеріали можуть бути використані для проведення уроків та тренінгів.

У посібнику містяться відповіді на такі питання:

• чому вчителю важливо піклуватися про власний емоційний стан;
• як піклуватися про себе та налаштуватися на роботу в умовах невизначеності;
• як діти різного віку переживають та реагують на стрес під час війни;
• чому проблеми булінгу, суїцидальної поведінки та насильства актуалізуються в період війни і як варто діяти вчителю;
• як підтримати дітей та які техніки може застосовувати вчитель, аби допомогти учням впоратися зі стресом.

Завантажуйте посібник за посиланням. 

Посібник розроблено експертами громадської організації «GoGlobal» спільно з Центром «Розвиток КСВ» та експертною платформою «Career Hub» у межах програми «Мріємо та діємо» за підтримки американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку USAID.

Нагадаємо, розроблено алгоритм, як діяти вчителям під час занять під час оголошення сигналу «Повітряна тривога».

ЯК ВПОРАТИСЯ ЗІ СТРЕСОМ ПІД ЧАС ВІЙНИ

1. Сфокусуйтеся на тому, що можете контролювати. Зокрема, дуже важливо концентруватися на створенні найбільш безпечних умов, турботі про близьких і рідних.

2. Споживайте лише достовірну інформацію з офіційних джерел. Не переглядайте новини цілодобово, адже це підвищує панічні настрої, тривогу та відчуття страху за близьких і себе.

3. Критично сприймайте інформацію.

4. Визначте свої тривоги та страхи. Створіть та виконуйте план дій, які можуть допомогти у ситуації (якщо вона настане), яка вас лякає.

5. За можливості дотримуйтеся режиму дня та сну.

6. Не забувайте рухатися та за можливості виконувати хоча б мінімальні фізичні активності.

7. Не забувайте про психологічну підтримку. Спілкуйтеся з тими, від кого відчуваєте підтримку. Обмежте контакти, які вас виснажуть. Звертайтеся до спеціалістів, як тільки з’явиться потреба та можливість.

8. За можливості допомагайте тим, хто цього потребує. Оберіть нішу, яка відповідає вашим цінностям та працюйте.

9. За можливості дозволяйте собі приємності - те, що збагатить приємними емоціями, хоч і без чого можна обійтися.

10. Виконуйте дії, які ви можете завершити.

11. Приймайте свої емоцій. Не намагайтеся їх витісняти чи ігнорувати. Знайдіть спосіб виражати їх у безпечний для вас та інших спосіб.

12. Відновіть або створіть новий ритм життя, режим дня. Дозвольте собі адаптуватися до нього.

13. Навчайтеся новому. Навчайте інших.

14. Практикуйте творчість: пишіть, малюйте, танцюйте, співайте, вишивайте - згадайте все, що вміли і чого не вмієте.

15. Дозволяйте собі жити.

Джерела: https://moz.gov.ua/, medicine.rayon.in.ua

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ: ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ДИТИНИ

1. Дбати про власне фізичне та психологічне здоров’я.

2. Не дозволяти особистим труднощам порушувати психологічне благополуччя дитини.

3. Створювати та підтримувати безпечне сімейне середовище.

4. Вивчати наукову інформацію щодо батьківського впливу на дітей.

5. Вміти брати на себе відповідальність за психологічне благополуччя дитини.

6. Навчатися та вчити дитину емоційній грамотності. Практикувати обговорення почуттів.

7. Не порушувати особисті кордони дитини. Не дозволяти дитині порушувати власні особисті кордони.

8. Створювати та підтримувати систему правил всередині сім’ї та поза нею.

9. Не припиняти пізнавати себе та дитину.

10. Цікавитися життям дитини не перетинаючи межу гіперопіки.

11. Ніколи не використовувати обмеження в основних потребах дитини як санкцію (покарання).

12. Вчитися самоконтролю.

13. Демонструвати психологічно та соціально прийнятну, адекватні ситуаціям поведінку

14. Розвивати стресостійкість як свою, так і дитини.

15. Більше підтримувати, менше оцінювати.

16. Підтримувати самостійність дитини.

17. Бути обізнаними та вчасно звертатися до фахівця у сфері психічного здоров’я.

18. Пам’ятати, що виховання - командна робота, завдання якої - благополуччя дитини.

19. Допомагати в процесах адаптації.

20. Слідкувати за формулюванням вимог до дитини, їх логічністю та стабільністю.

21. Підтримувати повноцінний розвиток дитини.

22. Практикувати тільки ненасильницьке спілкування

23. Не дозволяти собі переводити дитину в іншу роль: «дорослого», «друга», «психотерапевта», «мами/тата».

24. Дивитися та слухати дитину. Вчитися бачити і чути її особистість. Старатися розуміти.

25. Проявляти ініціативу, залучати до ціннісно-формуючої діяльності.

26. Підтримувати мінімум одну зону стабільності.

27. Формувати життєву гнучкість

28. Зміцнювати дитячу самоцінність.

29. Дбати про власний внутрішній ресурс.

30. Досліджувати світ разом.

Джерела: www.mh4u.in.ua, www.unicef.org,